І в найбільшого генія є кумир (ч.3): Огюст Ренуар, Анрі Тулуз-Лотрек, Вінсент Ван Гог

Такі різні долі трьох художників, які жили та творили практично в один період: Огюста Ренуара, Анрі Тулуз-Лотрека та Вінсента Ван Гога. Проте їх об’єднує любов до мистецтва, самовіддана праця, незважаючи на вік, хвороби, скруту, душевні муки та інші, такі дрібні, порівняно з внутрішньою силою волі та творчою пристрастю, обставини. А ще Париж – осередок мистецьких революційних ідей, контрастів: розпусти та чарівності, розміреного денного та бурхливого нічного життя, академічного мистецтва та зародження імпресіонізму.

Огюст Ренуар – художник, талан якого не піддається ніяким сумнівам та суперечкам. До останнього дня, зраненими від ревматизму пальцями він тримав пензлик, пересилюючи біль, творив красу.

Він розділяв захоплення  своїх друзів творчістю Делакруа, художник говорив:

“Для мене під час занять у Глейра, Лувр – це Делакруа”.

В той же час, Ренуар не розділяв зневажливого ставлення деяких знайомих стосовно Енгра, проте відкрито не заявляв про це:

“Я таємно насолоджувався, любуючись чудовим маленьким животом дівчини в “Джерелі” Енгра”.

"Джерело" Енгр
“Джерело” Енгр

В Салоні знедолених була виставлена картина Едуарда Мане “Сніданок на траві”, яка шокувала публіку своєю сумнівною моральністю, проте Ренуар з друзями притримувались протилежної думки і сам художник неодноразово ходив у Салон спеціально для того, щоб ще раз подивитись на полотно.

"Сніданок на траві" Мане
“Сніданок на траві” Мане

Художник часто подорожував Францією, відвідав також Італію, зокрема побував в Мілані, пояснивши це просто:

“Мене охопило пристрасне бажання побачити Рафаеля”.

З цієї ж поїздки зберігся коментар художника про те, що його дратує творчість Леонардо да Вінчі:

“Його Апостоли і Христос сентиментальні. Я цілком допускаю, що його браві єврейські рибаки були готові ризикувати своєю шкурою за віру, але навіщо робити при цьому вираз очей, як у жареного судака?”

Особливо його вразили скульптури Донателло і живопис Рафаеля:

“Важко передати словами ті почуття, які я відчув перед “Мадонною в кріслі!”

Сікстинська капелла. Фрагмент "Бог створює Адама" Мікеладжело
Сікстинська капелла. Фрагмент “Бог створює Адама” Мікеладжело

А ось творчість Мікеланджело його “втомила”:

“Надто багато одягу, надто багато складок, надто багато мускулів”.

Особливу пошану, яку відчувають тільки до справжніх майстрів, неодноразово висловлював Ренуар стосовно творчості Веласкеса:

“Що мені подобається у Веласкеса – це аристократизм, який проявляється в найменшій деталі, в простій стрічці… маленький рожевий бантик “Інфанти Маргарити” – в ньому все мистецтво живопису! А очі, шкіра навколо очей – як це прекрасно! Ні тіні сентиментальності, штучної чуттєвості!”

"Інфанта Маргарита" Дієґо Веласкес
“Інфанта Маргарита” Дієґо Веласкес

Іншого разу він сказав:

“Живопис Веласкеса дихає радістю, яку відчував художник, коли писав!”

Особливе одухотворення він відчув від картини “Списи”:

“Перед цією картиною я провів багато часу, то віддаляючись, то наближаючись… А ці коні – їх хочеться обняти!”

"Списи" Дієґо Веласкес
“Списи” Дієґо Веласкес

Неможливо віддати перевагу якомусь одному полотну серед такої величі:

“Картини написані божественно!”

Захоплення викликав також і Гойя:

“Хоча б заради одної картини Гойї “Королівська родина” варто було їхати в Мадрид. Коли стоїш перед нею, чи помічаєш, що король схожий на продавця свиней, а королева начебто втекла з якогось кабака… щоб не сказати щось гірше? Але які на ній діаманти! Ніхто не зумів написати діаманти краще, ніж Гойя! А маленькі атласні туфельки королеви!”

"Королівська родина" Франсиско Гойя
“Королівська родина” Франсиско Гойя

Він давно мріяв побачити “Звідницю” Вермеєра. Його захопила рука молодого чоловіка, яка лежала на грудях жінки, щоб було “зрозуміло, що це куртизанка”.

"У звідниці" Ян Вермеєр
“У звідниці” Ян Вермеєр

Продовжуючи подорожі, Ренуар відправився із сім’єю в Баварію, де також знаходив час на мистецтво та музеї. Він був трохи розчарований Рембрандтом, “трохи білястим”, тоді як “Жіноча голова” Рубенса привела його в захоплення:

“Ось це живопис! Коли фарби такі сліпучі, можна написати що завгодно … Ах, Рубенс, який щедрий художник! Відчувається, що йому нітрохи не складає труднощів помістити сотню фігур на одне полотно!..”

"Портрет жінки" Рубенс
“Портрет жінки” Рубенс

Матісс цікавився творчістю Ренуара, а той в свою чергу був сповнений ентузіазму побачивши роботи Анрі:

“Яка строгість, яка точна і глибока експресія при зображенні кімнати в готелі в Ніцці! Ваша синява моря повинна була виділятись і вона на своєму місці!”

 Тулуз-Лотрек. Його смаки в мистецтві потрохи визначались, набуваючи того незрівнянного стилю, який вдалося йому досягнути за такий короткий, проте плідний відрізок життя.

“Йому подобався Ренуар (він захоплювався його фарбами), Піссаро, Раффаелі. Але особливо він захоплювався Дега.”

Дега в свою чергу теж віддав належне художнику:

“Подумати тільки, це зробив молодий, а ми стільки працюємо все життя!”

Лотрек був неймовірно щасливий і гордий, коли йому передали ці слова його кумира.

"Похорони графа Оргаса" Ель Греко
“Похорони графа Оргаса” Ель Греко

Анрі Тулуз-Лотрек любив спонтанні поїздки, часто змушуючи друзів подорожувати з ним:

“Поїхав в Толедо, де він отримав велике задоволення від полотна Ель Греко “Похорони графа Оргаса”.

Лотрек приятелював з Вінсентом Ван Гогом і на виставці “Групи двадцяти” були виставлені окрім інших і картини друзів:

Лотрек не міг надивитись на його “Соняшники”, на “Плющ” і “Червоний виноградник”, на “Пшеничне поле при сході сонця” і “Фруктовий сад в цвіту”. “Невже потрібно бути божевільним, щоб досягти таких вершин? Невже за всі запаморочливі злети потрібно розплачуватись стражданнями, тугою і божевіллям?”

"Червоний виноградник" Вінсент Ван Гог
“Червоний виноградник” Вінсент Ван Гог

Вінсент Ван Гог. Розпочавши свій нелегкий шлях художника, він марив Парижем. Коли ж туди перебрався, нічого не помічав навколо, того мистецтва яким був наповнений Монмартр, як і весь Париж.

Але він цікавився мистецтвом відвідував виставки – Лувр, Люксембурзький музей, Салон. він прикрашав свої стіни гравюрами, особливе місце серед яких займала репродукція картини Рембрандта “Читання Біблії”:

“Ця річ спонукає до роздумів” – зі зворушливою впевненістю переконує Ван Гог.

"Стара жінка за читанням Біблії" Рембрандт
“Стара жінка за читанням Біблії” Рембрандт

Часті візити в Королівський музей, де він захоплювався картинами Рембрандта виховували і шліфували його смак.

“Ах, побачити б все, що писав Рембрандт”

Він не міг довго сидіти на місці, він брав все, що міг, в місті, якому жив, і йшов дальше, за новими сюжетами, мотивами, враженнями та натхненням.

“З строкатим вуличним життям Антверпена своєрідно перегукувались картини, перед якими Вінсент простоював тепер в музеях – полотна Рембрандта, Франса Хальса, Ван Гойєна, Йорданса… строго організований динамізм Рубенса, царська велич його фарб відкрили Вінсенту абсолютно нові горизонти. Хоч Рубенс і здається йому інколи театральним “і навіть абсолютно традиційним”, Вінсент захоплюється ним, тому що Рубенс “намагається висловити і достовірно передати атмосферу радості, безтурботності або скорботи поєднанням кольорів, хоча фігури у нього інколи пусті”.

comments powered by HyperComments