28.12.2016

Присвячено весняній грозі

Грім розриває кластер хмар на полотні,
І блискавка плете свої узори.
Виблискують в калюжах ліхтарі,
Малюючи ескізи ледь прозорі.

Холодний вітер в душу заглядає,
В мереживо тендітне зодяга.
Це так нестримно він мене кохає.
Дощу цілунок тіло обляга.

Туманність ночі місто огортає,
Шепоче гарні і спокійні сни,
Щоб із грозою в хмарах політали,
Щоб показали де живуть вони.

Милуюся вологими стежками…
Неначе шлях мозаїкою в рай.
Де я стою віч-на-віч із зірками
І споглядаю в галактичну даль.

Вже дощ вщухає. Мій коханий спить.
І хвилі серця в океан втікають.
Я виглядатиму жадану мить.
Прийдешні блискавки вже теж мене чекають.

 

Автор: Ольга Баландюх

comments powered by HyperComments