25.10.2016

Про індустрію моди в Україні з перших уст

Для когось мода — це красива картинка на обкладинці глянцю, інші асоціюють її з худорлявими моделями, хтось звертає увагу на деталі, інші ж сприймають образи загалом, оцінюючи примітивним “подобається” – “не подобається”. Проте є й ті, хто знає всю складність та багатогранність процесу створення одягу, фотозйомок та показу мод, за якими стоїть робота цілої команди професіоналів, які вносять свою вагому лепту в довершеність образу цієї картинки, щоб якомога більше людей позитивно її оцінили. Робота стиліста — більше, ніж підбір одягу, робота дизайнера — більше, ніж кілька малюнків, робота моделі — більше, ніж зміна пози перед фотокамерою. Як це працює, як потрапити в світ моди, її переваги та недоліки в України, — ми зазирнули за лаштунки робочого простору молодих фешн-професіоналів.

circle (4)


Олександра Трощинська

Дизайнер одягу, стиліст


 

Професію, пов’язану з модою, я обрала ще в дитинстві. Навіть протягом 6 років навчання в коледжі мистецтв на відділі реставрації з’являлись знайомства більше зі сфери моди, в яку мене дуже тягнуло всіма можливими силами. Фотографи Лесь Панчишин, Мері Семенченко і Ярослав Мончак, які стали дуже близькими друзями, давали можливості творити різноманітні проекти, пробувати себе в ролі стиліста.

Спочатку я шила одяг для фотосесій, потім почали з’являтись замовлення, далі був невеличкий показ, з яким допомогла художниця Наталя Цірка, роботи якої мене і надихнули. Ми створили сукні за 2 дві доби і повністю розмалювали їх зображеннями-мотивами її творчості, а потім вдягнули на відкриття її виставки. Було шалено весело, зараз приємно згадувати. Улюблений перукар Іван Кузь зробив нам чудові зачіски як доповнення образу і вийшло просто казково. Мені вперше вдалось заявити про свою творчість якось по-особливому.

Робота стиліста на фотосесіях розвивалась значно швидше, ніж робота дизайнера. Пізніше ще одна моя неймовірна подруга Оленка Третякова запропонувала організувати показ і я погодилась, хоча до призначеної дати було лише 2 тижні. Ідея будуарних суконь жила в мені дуже давно і я мріяла втілити її в життя. Отже капсульну колекцію я представила через 2 тижні разом із дизайнером Юлією Мельник (Made with Love).

Порадити дизайнерам-початківцям можу хіба що те, чого стараюсь сама дотримуватись — не гаяти часу і використовувати всі можливості та знайомства, які будуть зустрічатись у вас на шляху, розумійте, що таке здорова конкуренція і творіть найякісніший продукт, який тільки можете.

Людині, яка працює в сфері моди, неможливо й уявити більш чудової і омріяної можливості, ніж потрапити в Нью-Йорк  — місто, в якому усе дихає і живе модою та неймовірним стилем. Місто, в якому зняті всі ці фільми, які я передивилась по сто разів. Ритм тут неймовірний. Мені подобається те, що попри величезну (здорову!) конкуренцію попит на стилістів та дизайнерів також є, талановиті люди не соромляться заявляти про себе і тут набагато простіше знайомитись, частіше зустрінеш допомогу, аніж підставу від незнайомих людей. І тут завжди відчуття, ніби все тільки починається, і від цього завжди дуже багато натхнення.

В Україні ж, я вважаю, немає нестачі талантів, проблема в тому, що українці не вміють їх вчасно відкривати. Мабуть, через некомпетентність. Найчастіше ми дізнаємося про знаменитих моделей, фотографів, дизайнерів тоді, коли вони мають успіх за кордоном. Модні журнали скоріше купують фотосесії фотографів з-за кордону, аніж дадуть можливість комусь дуже талановитому бути опублікованим в глянці своєї країни. Замало конкурсів і грантів для розвитку дизайнерів. Останнім часом це почало змінюватись на краще і я дуже сподіваюсь , що українська модна індустрія вийде на вищий рівень та стане більш українізованою.

В Нью-Йорку мода доступна всім, вона є частиною життя, галуззю мистецтва і відтворює всі зміни в суспільстві. В Україні мода чомусь більше асоціюється з багатством, гламуром, пафосом і високими цінами. Цей контраст дуже відчувається, якщо подивитись хто відвідує модні івенти в Україні і тут, в Нью-Йорку. Знаменитості модної індустрії, яких я зустріла тут дуже приємні та прості в спілкуванні, завжди готові допомогти розкрити та розвинути талант, головне багато працювати над собою.

circle (1)


Мері Семенченко

Фешн-фотограф


 

Хобі стало роботою. Моєю мрією було працювати в індустрії моди і я її реалізувала через фотографію.

Труднощі — це невід’ємна частина процесу і росту, як і у всіх професіях. Спочатку я фотографувала на локальному рівні, потім мої роботи помітили у Vogue і ми почали співпрацювати — це було великим поштовхом для моєї кар’єри. Зараз я працюю здебільшого у Відні, бо наполовину тут проживаю.

Це не робота, де все красиво і гламурно еврідей. За цією картинкою, навіть ілюзією, стоїть нереальна кількість тяжкої роботи великої кількості людей. Це бізнес, в першу чергу, і не варто малювати собі наївних картинок. Треба працювати важко і багато, як і всюди, де ти хочеш добитись успіху.

В моді ключові моменти — це смак і вміння продати свій продукт.

Звичайно, у нас не все так розвинуто, скажімо, як на Заході. Але переваги у нас є — ми новий ринок, у нас цікаві дизайнери, ми можемо творити історію моди нашої країни з чистого листка. Особливо допомагає, коли ми привозимо досвід з-за кордону і вносимо щось нове в якість нашої роботи. Я дуже люблю Україну і не хочу втрачати зв’язок з домом — тому, я готова працювати досить поблажливо з нашими журналами і дизайнерами.

circle (3)


Наталія Новітська

Стиліст


 

До народження сина, проживаючи в Англії, працювала в сфері рітейл, це переважно була робота з клієнтом як консультант зі стилю або персонал шопер. Тому, поселившись тут, у Львові, спробувала зайнятись тим самим, але якось все повернулось в сторону власне фешн зйомок. Це більш творча сторона роботи стиліста, тому одразу мене захопила і, не дивлячись на неприбутковість і мало перспективність кар’єри, як мені тоді здавалось, я вирішила цим займатись для задоволення.

Труднощів як таких я назвати не можу, так як не робила на це особливих ставок. Зйомки у Львові завжди були і будуть, будь то реклама, чи модельні тести. Тому, потреба в допомозі стиліста на той час була. Тим більше, що стилістів ще пару років назад було тільки декілька. Завжди старалась і зараз продовжую робити все з максимальною віддачею, вкладати всі ресурси, час і, головне — натхнення.

Це можна віднести до будь-якої сфери: якщо робити справу, яку любиш, добре — обов’язково будеш мати фідбек. Люди цінують віддачу і професіоналізм, творчий підхід і захоплення справою, яку вони тобі довіряють.

Працюю зі всіма: клієнти, яким потрібна допомога у підборі стилю для роботи та виходу, чи повсякденного життя, зірки, яким також потрібні концертні образи, зйомки кліпів, рекламних роликів чи фотосесій, зйомки рекламних кампаній для дизайнерів, обкладинки журналів чи матеріали для статей.

Хотілось би, звичайно, працювати тільки з фешн-дизайнерами, виданнями, але у Львові комерційна робота більше рекламного характеру, моди не так багато, щоб зайняти весь мій час і потенціал. А оскільки я також мама і дружина, то не можу працювати весь час в інших містах — маю більше часу проводити тут, і, звичайно, робити львів’ян моднішими і красивішими)))

У кожного свій шлях — тому складно давати якісь поради. Єдине, що має бути — це натхнення до того, що ти робиш. Мода — це бізнес, але вона захоплює власне творчістю і ідеями людей, які її створюють. Тому, яка б сфера цього бізнесу не була, будь-то дизайн, журналістика, блогінг чи стайлінг — все має робитися з віддачею, ідеєю і натхненням. Сухе копіювання, як би воно професійно не було зроблене, не несе ніякої естетики та краси, не чіпляє людей так, як щось зроблене з творчим запалом! Професійний підхід при цьому ніхто не відміняв.

Знайомства на те вони і знайомства, що з’являються, коли ти починаєш щось робити і зустрічатись з людьми в цій сфері. Все приходить поступово. Але, в кожного дійсно все по-різному. Якщо весь час тусити на вечірках і презентаціях — то знайомих буде більше — в сфері моди це невід’ємна частина роботи. Але, знову ж таки, я особисто, маючи сім’ю, не можу собі дозволити робити це часто. Не знаю, чи робота страждає від цього, але сімейні відносини виграють.

Україна, на мою думку знаходиться на чудовому етапі розвитку моди. Всі молоді таланти мають можливість робити щось із натхненням і мають шанс на розвиток і визнання. Багато ніш не заповнених, є велика потреба в чомусь свіжому і новому. Це прекрасна нагода для всіх, хто хоче щось робити і має своє бачення. Це наша перевага над іншими країнами, де фешн бізнес розвинутий, де є схеми реалізації свого таланту і бачення. Там, звичайно все легше і простіше, але у нас геніальні люди стають одразу зірками, оскільки є величезний попит на нове, свіже і неординарне!

Тому, ми всі щасливчики і можемо впевнено віддаватись справі, яка нас захоплює. Віддача обов’язково буде, головне, не залишати все на півшляху і не розчаровуватись в помилках і невдачах. Мені, наприклад, завжди трохи ніяково і дивно, що когось може цікавити моя думка і бачення. Адже я помиляюсь, часто незадоволена своєю роботою, думаю, чи правильно я все роблю. Напевно, так і має бути, тому навіть якщо щось не так, наступного разу можна врахувати свої помилки і зробити все набагато краще.

circle (10)


Наталка Фіщенко

Дизайнер


 

Все почалося з мрії! Як би банально це не звучало, все саме так і почалося. Серед розмаїття квітучої Бессарабії, де пройшло моє дитинство. Бачення світу через призму своєї мрії невтомно штовхало обставини, аж доки вони не поставили питання: «Коли ти почнеш втілювати мене — свою мрію?».

В 2014 році, маючи за плечима художню та музичну школи, десятки виставок, диплом магістра, успішну кар’єру підприємця та художника, навчання в Європейському Інституті Дизайну (прим. авт. Барселона) але найголовніше, мрію з дитинства — створювати щось особливе, яскраве, незабутнє, що можна носити кожного дня, носити для себе та свого коханого.

Почалася кропітка підготовча робота. Вивчення можливостей українського ринку моди. Виробники сировини, фурнітури, можливості виробників одягу, пошук та підбір потрібних спеціалістів. Можливості української індустрії моди, хоча скоріш її можна назвати — легка промисловість, достатньо відомі. Тож довелося об’їздити майже всі профільні виставки у Європі та Азії від Лондону до Сеулу. Особисто переконатися, наприклад, в тому, що португальська текстильна промисловість за останні 10 років майже наздогнала італійську. Чому в Єгипті росте чудова бавовна, але якісну тканину краще купити зовсім в іншому місці. Паралельно велась робота над концепцією майбутнього бренду.

Найголовніше питання — для кого ти хочеш створювати. Чи сподобається їй — тій самій, твоє бачення моди. Чи захоче вона твої плаття.

Була розроблена перша невелика колекція, яка на початку 2015 року була випробувана і з’явилась в магазинах Києва, Одеси та Барселони. Перші справжні клієнти, перші схвальні відгуки від досвідченіших колег по цеху та експертів ринку, підтвердили, що шлях вибраний правильно. Хоча було й дуже багато лайна, чесно кажу, до цього треба бути готовим. Думаю, це добре відома східно-слов’янська заздрість, та й особливості індустрії в цілому.

Тож на сьогодні бренд успішно розвивається у трьох обраних напрямках:

– Пальто-конструктори. Перші та єдині такі вироби у світі, що втілили основу філософію бренду — Slow fashion (відповідальна мода);

– Повноцінна жіноча колекція одягу та аксесуарів;

– Нішева парфюмерія (створення індивідуальної парфюмерії)

В Україні, сьогодні багато молодих талановитих дизайнерів, стилістів… Але мода з них тільки починається. Мода, як не крути — це бізнес. Фінальний продукт — це плаття, які повинні відповідати очікуванням ваших клієнтів та задовольняти їхні потреби набагато краще за конкурентів, яких набагато-набагато більше, ніж ви собі уявляєте. Тільки такий орієнтир дасть можливість розвиватись. Через брак такого бачення небагато українських брендів можна побачити, наприклад, в лондонському Браунз чи сингапурському Ісітан, хоча це теж відносні показники.

Але все ж успіхи є і я впевнена, що наполеглива цілеспрямована праця обов’язково допоможе побудувати індустрію моди в Україні.

circle (8)


Надія Юрків

Дизайнер


 

Все почалось з мого захоплення модою і одягом ще зі шкільних років. Були курси шиття, рукоділля і шалена любов до деталей і одягу. Після школи вступила до Львівської Національної академії мистецтв на відповідну спеціальність і потім понеслось. Ще навчаючись у Академії і опісля чітко йшла до своєї мети, цікавилась можливостями, брала участь в конкурсах молодих дизайнерів, вигравала призи: перше місце в Саботажі 2013, третє місце в Погляді у майбутнє 2014, BENEXT 2015 та 2016 (Грузія), де отримала приз — участь в шоу-румі в Парижі при паризькому тижні моди. Стажувалась в студії LAKE в 2014. Працювала головним дизайнером у бренді ETNODIM.

З останніх досягнень — перемога у конкурсі Bazaar Fashion Forward 2016, де мене визнали кращим молодим дизайнером, та нещодавно, під час 39-го сезону Ukrainian Fashion Week, я отримала можливість пройти місячний курс у Instituto Europeo di Design у Мілані або Флоренції.

Перш, ніж почати працювати у цій сфері, потрібно зрозуміти, чи це твоє. В першу чергу, ти повинен хотіти цим займатись, багато цьому вчитись і потім пробувати свої сили. Після цього постає багато інших питань, але з чого почати свої шлях в індустрії моди стає зрозуміло.

Стосовно досвіду, його можна отримати багато де, навіть в Україні. Це і конкурси, їх в Україні не так багато, але з них варто починати, також є низка конкурсів за кордоном для різних ступенів умінь і знань, чи то для дизайнерів-початківців, чи тих, хто вже володіє певним багажем досвіду. Дуже дієвий і практичний спосіб — стажування у іменитих дизайнерів. Це відкриття світу моди зовсім з іншої сторони. Це можливість побачити усю “кухню”.

Хочеться вірити, що індустрія моди в Україні починає розвиватись. З’являються проекти, локації для дизайнерів, що демонструють свої творіння. Українською модою почала цікавитись іноземна преса. Наші дизайнери показують свої колекції у Парижі, Мілані і Лондоні. Звісно існує багато проблем, але і в інших сферах вони існують.

comments powered by HyperComments