16.01.2016

Перед світанком

Не плач, моя люба, не треба,
Все минає і це пройде.
Я знаю, як боляче падати з неба,
Ще трохи, і сонце знову зійде.

Поплач, моя мила, як тяжко,
Так тільки сьогодні пече.
Завтра ти з іншим ділитимеш ліжко,
Хтось інший підставить плече.

Любов підносить понад хмари,
І вже не видно внизині,
Що джерело і щастя, й кари
У тій проклятій тишині.

Таке затишшя передує бурі,
Воно у тих, кого боятись слід,
Хто заховався в амбразурі
І вистрелить тобі услід.

Кого ти любиш більше світу,
Кого чекаєш кожну мить,
Для кого час твій не має ліміту,
І хто твою рану довіку ятрить.

Пробач, моя люба, за тишу,
За небо і постріл прости,
Не можемо змусити серце і душу,
Колись це відчуєш і ти.

comments powered by HyperComments