Оксамитовий вікенд у Провансі: планування маршруту

У цього регіону є багато облич: весною — це квітучі магнолії і черешневі сади, літом — лавандові поля і небесно-блакитне море, восени — рожеві фламінго, а взимку — вино, що достигає в підвалах між пагорбами. Суміш сільського спокою з кам’яними будиночками, оксамит туману між горами і море, приємно-тепле ще в жовтні.

І все це Прованс!

Ми придбали квитки на початок жовтня. Один з простих секретів недорогої подорожі, це не “лізти” туди в гарячий сезон. Виберіть час, коли погода, природа і кількість туристів сприяють гарному відпочинку. Для Провансу вересень-жовтень — це золота пора.

Закінчивши робочий тиждень, ми сіли в авто і поїхали в Будапешт. Ми звикли до того, що перетин кордону займає 1-2 години, але приїхавши в пункт перетину Косонь о 19:30, ми стали частиною “великого дива”: наша машина була єдиною на українській та угорській стороні. Прохід через кордон зайняв неймовірні 15 хвилин.

Ніч провели в готелі, недалеко від аеропорту і вже о шостій наш літак відірвався від землі. О 7:30 ми прибули в містечко Ферно біля Мілану. Трохи далеко від цілі, але хотіли побачити і Прованс, і Південний берег Франції.

На місці нас чекав приємний бонус від Europcar — безкоштовні вихідні, оскільки за програмою лояльності, після трьох замовлень, протягом одного року, надають безкоштовний вікенд.

Монако

Першим пунктом нашої подорожі було Монако — маленьке князівство на березі Середземного моря. До цього, спостерігаючи в подорожах багатство, відчував, що воно не вписується в навколишнє середовище, кричить, що воно там тимчасово. В Монако ж воно виглядає дуже природно. Все компактно, розкішно і комфортно. Князівство насичене зеленню: багато парків і рослинності. А ще це єдине місто на узбережжі, де ми бачили хмарочоси.

Покатались на авто по Монте-Карло, впізнаючи траси Формули-1. Здивували дороги в тунелях, які у світлі фар блищать, наче посипані діамантами.

Місто невеличке і його можна обійти за день. Ми роздивлялись його зовні, не відвідуючи музеїв чи атракцій. Найбільш популярними серед яких вважаються Океанографічний музей та казино Монте-Карло, в яке можна зайти безкоштовно і з легкістю програти кілька євро.

Як і всюди у Франції, в Монако дуже багато побитих авто. На наших очах, мотоцикліст ззаду в’їхав у Мерседес і впав біля його бамперу. Водій авто навіть не вийшов подивитися, що сталося і які пошкодження він отримав. Побачивши, що мотоцикліст зміг встати, поїхав собі далі.

Ментон
Ментон

Екс-ен-Прованс

Подивившись на Монте-Карло і проїхавши крізь Ніццу, ми виїхали на автобан та відправились у серце Провансу, місто Екс-ен-Прованс, де у нас були зарезервовані апартаменти. Ціна чотиримісного номеру з кухнею склала 75 євро.

Швидко повечерявши, відправились на вечірні оглядини міста, яке називають найгарнішим в регіоні. Як тільки ми прийшли в центр, на місто насувалася величезна чорна хмара, яка перекривала все небо. Через мить ми вже тікали від зливи.

Забігли в ресторан, присіли, замовили пити, але виявилося, що просто пити в ресторані не можна, треба їсти або звільнити столик. Вибрали менше з двох зол і знову наїлися, але неприємний осад на душі залишився, тому що виплачені 80 євро зовсім не були зайвими.

Втрачені оглядини вдалося компенсувати зранку. Пусте ранкове місто виявилося дуже гарним. Старенькі вулички сходяться на площах з фонтанами. Автентичні французи торгують книгами. З буланжері розноситься аромат свіжої випічки.

На цей день у нас була запланована поїздка справжнім Провансом — горами і селами. Звісно, часу було обмаль, тому вибрали два пункти для ознайомлення — Боні і Авіньон.

Боні

Боні виявилося колоритним містечком, що розкинулось на пагорбах, серед лісів та виноградників. Прованська погода виявилася дуже норовливою і на наших очах місто почало занурюватися в туман. Панорами швидко зникли в молочній хмарі, а ближні пейзажі стали таємничо-романтичними.

Сідаючи в машину, отримали дозу адреналіну, побачивши галопуючого на нас кабанчика. Якимось чином, він вибіг з лісу на дорогу і тікав від авто. Ми ледь встигли вихопити фотокамеру, як він перестрибнув через паркан, скотився з кількаметрової висоти в обрив і побіг далі. На декілька хвилин, у всіх перехожих з’явився атракціон по вишукуванню кабана серед дерев.

Недалеко від Боні, знаходиться сімейний маєток Шато ля Канорг, в якому знімали фільм «Хороший рік». Воно зачинене, знімати заборонено, але ми не втримались і зайшли трохи глибше.

По-дорозі зустрічалися виноградники, з яких ще не зібрали врожай. Зупинившись біля одного, спробували: насичений цікавий смак. Не знаю, що це був за сорт, Сіра чи Каберне фран, які популярні в цих місцях, але точно не закарпатська Ізабелла.

Авіньон

Наступним стало місто Авіньон — середньовічна папська резиденція, обнесена кріпосною стіною. Невисокі мури добре збереглися, мабуть, серйозні війни не доходили сюди. Багато років тому, папи перебрались в Авіньон з неспокійного Риму та направили всі кошти на будівництво свого міста-фортеці.

Канни
Канни

Надивившись на його велич і середньовічне багатство, ми знов попали під дощ, тому зібрались і направились у більш теплий клімат — на узбережжя Канн. Тут ми замовили сімейні апартаменти. У «не сезону» є свої переваги: чотиримісний номер, який зазвичай коштує 225 євро, обійшовся нам у 85. Море і повітря ще тепле, а ціни значно приємніші.

На наступний день, ненадовго заїхали в Савону, прогулялися, подивилися на фортецю та поплавали в морі і поспішили в аеропорт Мілан Мальпенса.

На ранок, під холодним проливним дощем, перетинали угорсько-український кордон. Через дві години на роботу, а останні три дні відчувалися чимось дуже далеким, з іншого світу.

 

Бюджет нашої поїздки на 4-х осіб:
  • їжа – 230 євро;
  • готелі – 215 євро;
  • пальне – 150 євро;
  • оплата автодоріг – 90 євро;
  • страховка та інші витрати – 35 євро.

В результаті витрати склали 180 євро на особу.

 

Автор Віктор Стинич

comments powered by HyperComments