«Не панікуйте!»: 5 життєво важливих уроків від Дуґласа Адамса

«Автостопом по Галактиці». Знайома назва? Для мене була знайома, коли взялася за читання серії повістей британського письменника Дуґласа Адамса. І навіть не могла тоді подумати, що першооснова фільму-екранізації, що носить згадану назву, — має такий глибокий та, місцями, філософський зміст.

Коли відкриваєш «Путівник по Галактиці для космотуристів» (український варіант перекладу), з перших сторінок хочеш одночасно сміятися та запитувати: «Що в біса відбувається?». Але від частини до частини ти починаєш прив’язуватися до героїв і не перестаєш замислюватись над тією чи іншою ідеєю письменника.

Оскільки рецензій і відгуків на цю чудову серію книг можна відшукати достатньо, ми захотіли зібрати та поділитися з вами найважливішими, на нашу думку, життєвими уроками, які можна почерпнути від Дуґласа Адамса.

  1. «Імовірне» не означає «неможливе»

Книги цієї серії здебільшого науково-фантастичні, сповнені по вінця іронією і сатирою. Та більшість описаних речей геть не піддається поясненню наукою, настільки вони неймовірні: як от «передсмертні» думки горщика з петунією, чи польоти в стилі Пітера Пена.

Але чи ви справді впевнені, що не можете полетіти?

І коли наступний раз опускатимете руки перед, здавалося, нездійсненним, пам’ятайте, що по суті — немає нічого неможливого. Є лише здійснене та поки не здійснене. То чому б саме вам не почати перетворювати імовірне в можливе?

  1. Людство не таке особливе, як собі думає

Мешканці Землі завжди вважали себе розумнішими за дельфінів, їхня упевненість опиралась на такі важливі винаходи, як колесо, Нью-Йорк, війни й багато, багато іншого. А що можуть дельфіни? Лише гратися. Дельфіни, в свою чергу, вважали себе розумнішими за людей з тих самих причин…

…На планеті Земля існував ще один вид, який був навіть розумнішим за дельфінів. Його представники більшу частину життя проводили у дослідних лабораторіях, де вони обертали колеса й ставили надзвичайно складні й тонкі експерименти над людьми. Невірне тлумачення їхньої поведінки людьми цілком їх задовольняло.

2 (1)

Насправді мова не лише про вічну боротьбу людства і природи. Вже давно зрозуміло, якими б технологіями і науковими надбаннями ми б не володіли, — природа все одно сильніша.

Хто високо літає, той низько падає. Еге ж?

То ж давайте просто не забувати різницю між впевненістю у собі і зарозумілістю.

  1. Запитання набагато важливіше відповіді

Отримання відповіді на основне запитання Життя, Всесвіту і Всього Сущого від суперкомп’ютера для його творців займає аж сім мільйонів років. А ті настільки захоплюються одержанням відповіді, що геть забувають саме запитання. Для його формулювання будують новий суперкомп’ютер (вгадайте, що це) і знову чекають сім мільйонів років.

Всі відповіді завжди залежать від правильної постановки запитань. Часом частина відповіді ховається у самому запитанні. А ми можемо свої вчинки наповнювати більшим сенсом та відсіювати неважливе, якщо цьому передуватиме «Чи мені це справді потрібно?».

  1. «У жодному випадку не можна дозволяти виконувати обов’язки президента кожному, хто здатний пролізти на цю посаду»

Найбільша проблема — а радше одна з найбільших проблем, бо таких існує кілька — серед інших значних проблем, пов’язаних з керівництвом людьми, полягає в тому, щоб знайти когось, хто ними керуватиме; або либонь у тому, щоб знайти того, хто настільки вдатен, щоб люди дозволили йому керувати собою.

Підсумовуючи: загальновідомо, що ті люди, які напевно хочуть керувати людьми, в силу самого цього факту найменш придатні для цього.

Підсумовуючи сказане вище: у жодному випадку не можна дозволяти виконувати обов’язки президента кожному, хто здатний пролізти на цю посаду.

Підсумовуючи усі попередні висновки: з людьми завжди клопітно. І таким чином ми прийшли ось до якої ситуації: ціла низка президентів Галактики настільки насолоджувалися втіхами влади і постійним базіканням про свою безмежну владу, що їм дуже рідко вдавалося помічати, що насправді від них нічого не залежить.

Але десь у тіні за їхніми спинами. Хто ж ця особа? Хто може бути правителем, якщо до влади не можна допускати усіх, котрі прагнуть цього, без винятку?

Мабуть, усі вже мали змогу ознайомитись на просторах Інтернету з одним цікавим соцопитуванням — якби Святослав Вакарчук, лідер гурту Океан Ельзи, подався в Україні в президенти, то програв би тільки нашому діючому гаранту. Але, звичайно, воно йому треба? Хоча хтозна. Можна тільки гадати.

У будь-якому разі цитований вище текст із другої частини серії — «Ресторан на краю Всесвіту», говорить сам за себе і не потребує додаткових коментарів.

  1. «Не панікуйте!»

5 (1)

Кредо подорожуючих по Галактиці автостопом цілком підходить для щоденного використання звичайними землянами.

Признайтеся, скільки разів вам доводилося хвилюватися і впадати в паніку через речі, які взагалі були цього не варті? Навіть через, здавалося, вже звичні, часто повторювані, буденні речі. Як от черговий публічний виступ, що є частиною вашої професії, чи звичайний телефонний дзвінок. Для більшості з нас життя не обмежується лише диваном і екраном комп’ютера чи телефону, нам щоденно доводиться виходити із зони свого комфорту. Потрібно лишень зробити глибокий ковток повітря (чи посмакувати улюбленим напоєм) та сприймати все, що відбувається навколо, як належне, і спокійнісінько насолоджуватися кожною миттю.

Останнє теж надзвичайно актуальне, адже життя таке коротке, а тут, вважайте, ще можуть нагрянути прибульці з метою знищити Землю заради будівництва міжгалактичної траси. Але не панікуйте, запасіться рушниками і читайте «Путівник по Галактиці для космотуристів».

Автор — Леся Мельник

comments powered by HyperComments