Ліки для картин: як виглядає найбільша у світі бібліотека кольору

На перший погляд може здатись, що ви потрапили в музей-аптеку: за товстим склом на стелажах численні мензурки та скляночки із кольоровими пігментами, все стерильно-чисте та сліпуче-біле навколо. Схожість можна помітити не тільки зовні, призначення кольорових пігментів полягає не лише у можливості зібрати їх в одному місці для огляду та вивчення, а й можливості відновити картини, — в окремих приміщеннях трудяться над зціленням картин реставратори. Зразки більше 2,5 тисяч пігментів можна побачити в одному з відділів Гарвардського музею мистецтв (4 поверх) — The Straus Center for Conservation and Technical Studies — який відрізняється від інших відділів такого ж типу тим, що відкритий для відвідувачів.

StrausShea_01

Збирати зразки фарбників почав Едварт Форбс ще на початку 20 ст. Він привозив пігменти з розкопок в Помпеях або рідкісний лазурит, знайдений в Афганістані.

Сам Форбс зацікавився збереженням картин, а відповідно й пігментами, після придбання “Мадонни з немовлям і святими”, датовану 14 ст. Картину Форбс придбав у 1899 році і одразу зауважив, що її стан швидко погіршується. Він став завзятим дослідником процесу створення картин і саме це захоплення привело до початку збирання матеріалів, які були необхідні для збереження зразків образотворчого мистецтва, зокрема й його власної колекції ранніх італійських шедеврів.

pigment-1

З кожної подорожі Форбса базу поповнювали нові зразки: японські пігменти та єднальні засоби зібрані в 1930-х. Найціннішим експонатом є “Індійський жовтий”, зроблений з сечі корів, яких годували тільки листям манго. Через шкідливий вплив на здоров’я корів “індійський жовтий” більше не виробляється.

Протягом багатьох років, з вуст в уста переходила інформація про створення цієї колекції і це допомогло їй вирости, адже інші любителі мистецтва і фахівці віддавали свої власні пігменти. Колекція музею постійно поповнюється: останнім часом в неї ввійшли сучасні пігменти, в тому числі й синтетичні, що прийшли на ринок протягом останніх 70 років.

HarvardStraus_02Протягом багатьох років, пігменти допомогли експертам в ряді досліджень та перевірці автентичності картин. Зразки з колекції були відправлені в Музей Гетті, Бібліотеки Конгресу, Музей мистецтва Азії в Сан-Франциско, а також у Національну дослідну лабораторію охорони Нью-Делі, Індія.

Нещодавно Narayan Khandekar, новий директор Центру, розповів декілька цікавих історій про отримання того чи іншого кольору:

Дорогоцінний синій

A specimen labeled Ultra Marine is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

Потрібне було спеціальне вміння, щоб витягти багатий синій відтінок з каменю лазуриту, що добувається з кар’єрів в Афганістані. Спеціалісти ретельно закріпили дорогоцінний камінь в частинки досить малі, щоб працювати та одночасно “досить великі, щоб збирати синій колір,” сказав Khandekar, піднявши банку інтенсивного глибокого синього порошку. Колір був використаний в середньовічному живописі. Більш цінний, ніж золото, “часто прописується окремою лінією в угодах.”

Витягнення фіолетового з морського дна

A specimen labeled Mauve is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

Ключовий компонент іншого дорогого пігменту ховався у водах океану. Секреція хижого морського равлика Bolinus Brandaris (спочатку відомий як Murex Brandaris) є основою для глибокого, синьо-червоного відтінку, відомого як пурпур, пояснив Khandekar. Його висока вартість надала йому символічний статус, і візантійські імператори забороняли використання за межами імператорського двору цього фіолетового барвника, відзначаючи його як “королівський пурпур”.

Блискучий дорогоцінний метал

Specimens labeled Metal Flake Automotive Pigment and Product are pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

Є невеликі банки з мерехтливими металевими пігментами, що часто зустрічаються в автомобільній обробці, які поступово проторили свій шлях в  поп-арт 20-го століття. Англійський живописець і колаж-художник Річард Гамільтон любив розпорошувати металеві пластівці на своїх роботах, щоб дати своєму мистецтву сяючий блиск, сказав Khandekar. “Вони є свого роду екстраординарними, ці крихітні шматочки металу, які ви знайдете на різних роботах.”

Походження темно-червоного

A specimen labeled Kermes Lake is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

Є зразки карміну, пігменту Старого Світу, створеного шляхом подрібнення крихітних пластинок, вироблених комахами Coccus ilicis, які жили на червоному дубі. Kermes також є джерелом слова «малиновий».

Смертельна краса

A specimen labeled Realgar is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

Деякі пігменти повинні бути оброблені з обережністю, в тому числі жовто-забарвлений сірчаний миш’як і червоно-оранжевий кіновар, які отримані з миш’яка сульфідних мінералів.

A specimen labeled Emerald Green is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

Крім того, кристалічний порошок міді, блискучий відтінок смарагдово-зеленого, може бути небезпечним для здоров’я художника. Пігмент знайдений на “Автопортреті Присвяченого Полю Гогену” Вінсента ван Гога, що знаходиться в Художньому музеї Фогга. Він був дуже токсичним. Оскільки він не потребував значних затрат для виготовлення, колір став популярним відтінком для побутової фарби ближче до кінця 1800-х років і на початку 1900-х. Пізніше, неорганічне з’єднання використовували для знищення комах.

A specimen labeled Cadmium Yellow is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

“Кінцева мета полягає в тому, щоб отримати правильний колір,” — сказав Khandekar, — ” але часто художники будуть брати на себе великі ризики при цьому.”

Червоний колір для Ротко

A specimen labeled Cinapro is pictured from the pigment collection of the Straus Center for Conservation and Technical Studies housed inside the Harvard Art Museums at Harvard University. Stephanie Mitchell/Harvard Staff Photographer

В останні роки, робота над колекцією допомогла експертам розробити інноваційну «віртуальну» реставрацію. Після аналізу літолу червоного, пігмент який любив використовувати абстрактний художник Марк Ротко, Khandekar і команда вчених розробили методику, яка використовувала світло від проектора, щоб збільшити вицвілі кольори на серії фресок Ротко, які художник написав для Гарварду.

“Ми виявили, що, коли ми намагалися знебарвити літол червоний у вигляді порошку, він був неймовірно стійкий, але коли ми змішали з ультрамариновим синім і сполучними речовинами, він став напрочуд світлочутливим. Наш аналіз допоміг нам зрозуміти, що відбувається з фарбою,” — сказав Khandekar. “Для того, щоб мати можливість лікувати і покращувати вигляд творів мистецтва, ви повинні знати всі речі, які відбуваються з ними, і колекція Едварда Форбса допомагає нам зробити це.”

Джерела: news.harvard.eduthisiscolossal.com

comments powered by HyperComments