Експедиція в Ефіопію: моторошна краса африканських племен

Рімантас Урбанавічус — один з тих людей, які доводять, що мандрівник — це покликання, пристрасть, яка не може згаснути ніколи, він один з тих, хто надихає і доводить, що немає нічого можливого. В свої 70 він відвідав десятки країн на трьох континентах, а цього року хоче ступити й на четвертий — планує мандрівку в Болівію. Я слухала його лекцію про експедицію в Ефіопію і не могла не запросити на інтерв’ю, щоб поділитись цією історією і з вами.

Я близько 30 років працював на птахофабриці у Вієвісі (Литва) і подорожував практично весь час — щонайменше раз на рік кудись їздив. Поки Литва була у складі СРСР, то проїхав все від Камчатки до Карпат: в той час поїздка в Європу була рівноцінна польоту в космос. А як тільки Литва отримала незалежність, цей кордон почав потроху стиратись, тоді і я розширив географію своїх мандрівок: окрім європейських країн, був в Гімалаях, двічі в Марокко, Сахарі, пішки пройшов шлях святого Якова в Іспанії, який складає 800 км.

Ось коли я шукав нові можливості для поїздки, то і побачив оголошення про набір в команду для експедиції в Ефіопію, зв’язався з організатором, дізнався про деталі і він запевнив мене, що я можу приєднатись. З цього почалась моя підготовка до 3-тижневої подорожі в східну Африку.

Перший тиждень ми провели в горах. Там надзвичайна природа, чітко видно розлом континентальних плат: ось ти йдеш по плоскогір’ю і раптом тріщина просто посеред землі і гори внизу. Ще в цій місцевості ростуть цікаві рослини: мініатюрні пальми, які зеленіють, навіть коли навколо засуха, а все тому під час періоду дощів, вони набирають воду і утримують її в стовбурі. Місцеві жителі дренують їх стовбури заради цієї води, через що ця місцевість занесена в список ЮНЕСКО.

Також відвідали одну з найбільших кавових плантацій: її площа складала близько 45 тис г. Якщо не знаєш, що це, то навіть не запідозриш, що тут росте кава: рідкий ліс і низькорослі кущі, на яких власне і дозрівають зерна. На цій території можна гуляти вільно, проте туди де переробляють каву нас не пустили.

Але основна мета експедиції була все таки пізнати життя місцевих племен. Їхні поселення розміщені в південній частині біля річки Омо. Вони живуть натуральним життям, в основному займаються розведенням худоби. Вдень ми практично не бачили чоловіків, вони були в савані, на вулицях тільки жінки з дітьми.

Зараз певним чином вони все ж відчувають цивілізацію, зокрема заробляють на фотографіях та сувенірах для туристів. Цікаво, що коли заходиш в магазин, там немає цін, продавець дивиться на тебе і вирішує, скільки брати грошей, бо для місцевих ціни інші.

Щоб їх сфотографувати потрібно заплатити, недорого, звісно, але тоді фото виглядають дуже неприродними: вони просто стають як солдатики, а це не було мені цікавим. Для того, щоб отримати більш живі, емоційні фото, я знімав прихованою камерою, спеціально не брав свою професійну техніку.

Була смішна ситуація, коли в Аддис-Абебі я зайшов в банк і розміняв гроші по 1 дірі, щоб платити за фото, а саме в цей період в них почалося вилучення паперових грошей з обороту і їх заміняли на металеві монети, то мені й видали нові гроші, а жителі місцевих племен не знали про це, не хотіли брати такі гроші, бо думали що їх обманюють.

Одним із племен, що ми відвідали, було плем’я Хамер. Ми потрапили на цікавий обряд посвячення повнолітнього юнака в чоловіка. Це святкування відбувається цілий день. Збирається вся родина, а це майже все плем’я, адже, як вони пояснювали, вони всі між собою родичі в тій чи іншій мірі. Хлопець повинен чотири рази пробігти по спинам поряд поставлених биків. Виконати це напрочуд складно, тому що тварини не стоять нерухомо. Чоловік виконує цей обряд голим, що символізує його прощання із дитинством. Якщо він падає, то буде продовжувати тренування та проходитиме цей обряд через рік.

Якщо він успішно виконав перше задання, то дальше повинен пити кров зі ще живого бика, якому для цього проколюють на шиї артерію. Наступним етапом є життя в савані протягом двох місяців без будь-яких засобів, потрібно проявити винахідливість та витримку. Для виконання цього хлопець може взяти із собою кількох друзів. І тільки після успішного проходження цього завдання, він стає чоловіком і може одружуватись.

Хоча всі племена є абсолютно різними, Сурма і Мурсі відзначаються тим, що носять в губах великі пластини, що вважається символом краси. Плем’я Сурма менше відвідують туристи: добратись до їх поселень дуже складно, практично немає доріг.

Окрім життя племен, вражаючою є і природа Ефіопії. Ми зупинялись біля великого озера, де живуть крокодили, бегемоти, фламінго та інші екзотичні тварини. Організатори знали, що рівно в 16:00 крокодили виповзають на сушу погрітись, тому їх можна добре роздивитись. В човні, який ледь не розвалювався, ми перепливали з одного берега на інший через річку, в якій наче колоди виглядати спини деяких крокодилів, інші ж чекали нас на березі.

— А де ж рятувальні жилети, — запитав я.

На що мені провідник відповів: — Навіщо вони вам, ви бачили скільки крокодилів навколо?

Практично завжди з нами була охорона — двоє людей з автоматами. Для перебування в горах це було обов’язковою умовою, хоча й потім, коли ми відвідували племена, з нами в джипі їхав один охоронець. Зазвичай він проганяв дітей, коли вони поводились надто нав’язливо та нахабно.

Іноді ми ночували в готелях, які зовсім не схожі на звичні нам європейські. Одного разу вночі я прокинувся, бо на мене напали мурашки, в іншому нам принесли відро з водою, щоб помитись, а туалет був на дворі, загальний. В кожному готелі над ліжком є сітка, яка захищає від комах. Іноді ми ночували в наметах: коли розставляли їх, то місцеві збирались навколо, бо їм було цікаво, що ми робитимемо.

Найбільш складним було пережити культурний шок. Коли зупинишся десь, ти завжди в центрі уваги, люди зазирають через паркан, намагаються доторкнутись, вони живуть в жахливій бідності, на дорогах можна зустріти брудних дітей, на яких абсолютно ніхто не зважає. Але побачити все це на власні очі водночас було і найбільш цікавим.

Локація: Ефіопія, Африка

Тривалість: 3 тижні

Команда експедиції: 8 чоловік

Вартість: 3500 €

Фотографії: Рімантас Урбанавічус

comments powered by HyperComments